10 копійок сріблом
(частина I)

квітень 24, 2018

Є така психологічно-езотерична практика: щоб те, про що Ви мрієте, втілилось у життя – у всій повноті і якнайшвидше – треба «візуалізувати» свою мрію. Робиться це приблизно так: закликаємо собі у поміч всю свою фантазію і починаємо наполегливо уявляти, які ми вродливі/стрункі/здорові/кохані/багаті … ну і так далі. Для досягнення потрібного результату можна ще використовувати відповідні ілюстрації, цікаві історії, проводити тематичні бесіди. «Знаючі люди» кажуть, що подібна практика має спрацювати. То чому ж не спробувати, якщо люди кажуть? – гірше не буде, а ризик мінімальний!

Пропоную розпочати «практику» з візуалізації багатства, адже наразі тема нашої статті – гроші. Говоритимемо ми сьогодні про заможне життя і привабливі ціни – ну чим не мрія?

Тож читаємо статтю, вмикаємо фантазію і поліпшуємо свій фінансовий стан )

сундук з грошима

А поліпшувати насправді є що…

Ціни ростуть, купівельна спроможність гривні падає. Черговий вияв інфляції – уведення в обіг монет номіналами 1, 2, 5 та 10 гривень, які поступово замінять паперові гроші. Перші монети взірця 2018 року номіналом 1 і 2 гривні чекаємо в обігу вже на початку травня.

срібна монета 1791рік срібна монета 1791рік
срібна монета 1791рік срібна монета 1791рік
Зразки нових обігових монет України 2018 року.

Причини такої заміни прості – банкноти, номінал яких 10 гривень і менше, маючи значну собівартість дуже швидко зношуються, це потребує їх постійного оновлення, а отже і значних витрат. Дрібні купюри за своєю платіжною спроможністю вже наблизились до розмінної монети, у той час як сама розмінна монета не сьогодні завтра відійде в історію. Нацбанк вже вкотре пропонує вивести з обігу монети номіналами 1, 2, 5 копійок, а за разом і 25 копійок оскільки їх нічим буде розмінювати. Шанс «вціліти» залишається лише у 50-ти та 10-ти копійок. Та чи на довго?

Гроші поступово дешевшають… Життя дорожчає…

На цьому тлі все гучніше лунають голоси людей, «котрим за…»:

  • – От при Радянському Союзі була стабільність! – кажуть вони.
  • – Ага! Хліб коштував лише16 копійок! – пригадують із сумом.
  • – А ковбаса – 2,20! А горілка – 3,12! – викрикують наперебій.
  • – Таку країну про…! – кінець фрази губиться у загальному галасі…

Що поробиш – така вона, ностальгія. Але якщо вже ностальгувати, то я пропоную «по-серйозному»! Що там той Совєтський Союз – були часи, коли паляницю хліба можна було купити лишень за 1 копійку, а за 1 карбованець – півтора відра горілки! Оце я розумію – привід для ностальгії! Щоправда живих свідків цього «раю» вже не лишилось, оскільки було це понад 200 років тому, але «інфа» надійна, перевірена.

А ще подейкують, що за 1 карбованець можна було корову придбати… Ось тут нічого сказати не можу – можливо «фейк», треба розбиратись.

Пропоную зробити це разом. Як завжди на основі архівних документів. Але спочатку невеличка передісторія…


Мешкаю я у приватному будинку, тож нагода попрацювати фізично на власному обійсті трапляється досить часто. Сталося так і позаминулого літа – облаштовуючи водопровід, довелося добряче попрацювати землекопом. З місця на місце був перекиданий величезний об’єм землі. Сам дивуюся, як серед усієї цієї маси запримітив я невеличкий металевий кружечок. Цей кружечок виявився монетою, ще й не простою, а… ні, нажаль не золотою – срібною! Щоправда розібрати на ній бодай щось здавалось неможливим. Чітко було видно лише рік карбування – 1791.

Ось так вона виглядає.

срібна монета 1791рік
срібна монета 1791рік
Монета знайдена мною під час земляних робіт на власному подвір’ї.

Не маючи на той час ніякого досвіду у нумізматиці, довелось закликати на поміч всю силу Інтернету, щоб задовольнити власну цікавість. Результат не примусив себе довго чекати – монета була ідентифікована як «гривеник». Переконатись у цьому можна порівнявши мою знахідку з її більш якісним аналогом.

гривеник
Гривеник часів правління Катерини ІІ. Вага монети – 2,37 г; діаметр – 18 мм; ґатунок срібла – Ag 750.

Таким чином я став «щасливим володарем» катериненських 10 копійок (саме цей номінал і зветься гривеником). Щоправда, треба визнати – монета у такому затертому стані, як моя «знайда», має не надто високу цінність (колекційну і матеріальну) для свого власника у ХХІ сторіччі.

А от як воно було понад 200 років тому? Чи великі це були гроші для звичайного мешканця повітового містечка Слобожанщини? Що за них можна було придбати на ярмарку наприкінці ХVІІІ сторіччя? І, зрештою, чи суттєвою була втрата цього гривеника для його останнього володаря? Ці питання залишалися без відповідей…

Але лише до певного часу! Нещодавно я натрапив в архіві на ексклюзивний матеріал – «Книгу о цѣнах хлѣба и прочихъ сьѣстныхъ припасовъ 1780 года [в городе Купенске]», виходячи з якої можна уявити вартість споживчого кошику тогочасних мешканців нашого міста. Тож затамувавши подих від хвилювання, відправляймося подумки і ми, на міський куп’янський базар зразку 1780 року, маючи у кишені 10 копійок сріблом. А на базарі, як водиться, спочатку треба прицінитися…

Тож почнімо! Ціни у знайденому документі наведені помісячно, але я пропоную не зосереджуватись на сезонних коливаннях. Скажу лишень, що ціни на м’ясо подані вашій увазі станом на січень-лютий, рибу по таким цінам можна було придбати у лютому-березні, ціни ж на хліб – «актуальні», тобто квітневі. А оскільки «хліб всьому голова», то з нього і розпочнемо.

Книга о цѣнах хлѣба и прочихъ сьѣстныхъ припасовъ 1780 года в городе Купенске

Текст, писаний рукою нашого земляка у далекому 1780 році, сповіщає нас про асортимент хлібу, борошна та круп. Праворуч вказані ціни: у першій колонці відображаються рублі, у другій – копійки. Та перш за все слід з’ясувати, а за яку кількість товару тогочасні продавці правили вказану ціну, бо з цим є певні труднощі. Адже про існування літрів і кілограмів тоді ще ніхто не підозрював. Тож декілька слів про старовинну метрологію…

Фунт – міра ваги, яка прийшла з Європи на зміну стародавній «гривні». Але фактично змінилася лише назва, адже вказані міри були тотожними між собою.
1 фунт = 409, 5 г. З цим все просто.

Якщо ж ми візьмемо 40 фунтів, то матимемо знайомий усім – пуд. Його точна вага у перекладі на метричні одиниці складає: 1 пуд = 16,38 кг. Тут також нічого складного.

вагові гирі
Набір вагових гир у «фунтових» одиницях.

А ось далі починаються міри сипучих тіл… Кількість зерна, крупи і борошна вимірювали не одиницями ваги, а їх об’ємом. А скільки «кіло» вже буде у тому об’ємі залежало виключно від товару, його кондиції, ступеню вологості і т. д. Тож вирахувати ціну товару за одиницю ваги видається справою вкрай не легкою. Ситуація ускладнюється ще й тим, що існувало дві міри з дуже подібними назвами – «чверть» і «четверик».

Чверть – найбільша тогочасна міра сипучих тіл, що дорівнювала близько 210-ти зрозумілиx нам літрам. (Я так гадаю у сучасному еквіваленті це приблизно 4 мішки). Її 1/8 частина – це четверик. У торгівлі було прийнято, що:

  • - чверть пшениці важить ~ 9 ¼ пуда;
  • - чверть ячменю ~ 7 ¼ пудів;
  • - чверть вівса ~ 6 пудів і т. д.

Щоб не ускладнювати собі розрахунки приймаємо «вольове» рішення – вважаємо, що: 1 чверть = 8 пудів = 131 кг.

Та повернімося на решті до цін на хліб! Отже:

  • - хліб пшеничний у калачах і пампушках – 1 коп/1 фунт;
  • - хліб житній за фунт – ¾ коп.

Далі ціни подані за 1 чверть:

  • - житнє борошно – 1 крб 23 коп (1 коп/1 кг);
  • - пшеничне борошно – 2 крб 65 коп (2 коп/1 кг);
  • - гречане борошно коштує майже однаково із житнім (~ 1 коп/1 кг);
  • - пшоно – 2, 57 крб (~ 2 коп/1 кг);
  • - житня та вівсяна крупа в перерахунку на 1 кг – лише трохи більше ніж ¼ коп.

Отже на 10 срібних копійок ми могли придбати дві хлібини і по кілограму борошна та круп. В перерахунку на сучасні ціни це становитиме трохи менше ніж 100 грн.

Йдемо далі, заходимо у м’ясниці…

Книга о цѣнах хлѣба и прочихъ сьѣстныхъ припасовъ 1780 года в городе Купенске

Найкраща яловичина коштувала 1 коп/1 фунт; тобто менше ніж 2 ½ коп за 1 кг.

М’ясо нижчого ґатунку – 1 ¼ коп за 1кг.

Сало споконвіку було стратегічним продуктом і делікатесом – його ціна була утричі вищою за яловичину – аж 3 коп/1 фунт (тобто 7 ¼ коп. за кілограм!) Показово, що у переліку цін не вказано чиє це сало. Спочатку можна навіть подумати, що воно яловиче. Так українці суворо зберігали державну таємницю – джерело походження національного багатства!

Далі цінники вже не потребують перекладу, адже вартість голови з язиком, студня з ногами, рубця (тобто шлунка), кишок та печінки вказані не за одиницю ваги, а за цілий продукт. Найдорожчими, як бачимо, є голова – 8 коп, та ноги – 10 коп.

Особисто мене здивувала відсутність свійської птиці у переліку товарів. Натомість ціни на баранину приємно вражають: 7 копійок за баранячу ногу, по 6 копійок за плече та середню частину. Це щонайменше у 2 рази дешевше за відбірну яловичину (тобто трохи більше однієї копійки за кілограм). Дивно, що при цьому ми так і не склали конкуренцію кавказьким народам у майстерності приготування шашлику!

Як бачимо – ціни на м’ясо дуже неоднорідні. Особисто я, обираючи як витратити 10 копійок, пожертвував би кілограмом сала на користь баранячої ноги. А ще б узяв трохи яловичини. По сучасним міркам така покупка могла затягнути на 700-800 грн.

Якщо ж на дворі піст або Ви просто не їсте м’яса, Вашій увазі пропонується відповідний «рибний» прайс.

Книга о цѣнах хлѣба и прочихъ сьѣстныхъ припасовъ 1780 года в городе Купенске

Ціни на засолену рибу подаю у розрахунку на 1 кг: білужина – 11 коп; осетрина – 12 ¼ коп; севрюжина – 8 ½ коп.

Десяток оселедців – 5 коп. Кілограм ікри близько 30 коп.

Делікатесна риба бачиться мені дорогуватою. Мій вибір на 10 копійок – 5 оселедців + 250 гр. ікри. Обійдеться такий рибний день у сучасних реаліях – гривень 500.

Далі – добірка цін на свійських тварин.

Книга о цѣнах хлѣба и прочихъ сьѣстныхъ припасовъ 1780 года в городе Купенске

Доброму коню ціна – 40 крб.
Кінь поганенький – в пів ціни від гарного.

«Рогатой скотъ яко то быки, коровы и овцы»

Книга о цѣнах хлѣба и прочихъ сьѣстныхъ припасовъ 1780 года в городе Купенске
Книга о цѣнах хлѣба и прочихъ сьѣстныхъ припасовъ 1780 года в городе Купенске

За двійко середненьких биків можна було зійтись на сумі у 20 крб. Найгірших прагнули позбутись хоча б за 12 крб. Нажаль, окремо ціна на корову не вказана, та навряд чи вона була меншою за 8-10 крб. Тож можна заявити впевнено – станом на 1780 рік корів по одному карбованцю за штуку у вільному продажу не існувало! Шкода звісно, але що поробиш…

Натомість лишень за 90 копійок можна було стати щасливим володарем гарної вівці! Ясно тепер звідки такі доступні ціни на баранину…

Ну ось майже і все… Залишився повз увагою лише один товар, без якого споживча картина навряд чи буде повною. Він вже не одне століття впевнено виступає «рідко́ю валютою» в економічно-побутових відносинах. Мова йде про горілку. Дані щодо її ціни візьмемо з етнографічної праці 1777 року Григорія Калиновського, присвяченій весільним обрядам на Слобожанщині, де серед іншого згадується ціна горілки: 67 копійок за 1 відро. Ємність 1 відра = 12,3 л, тож маємо ціну – 2 ¾ коп. за пів літри горілки. На 10 копійок можемо дозволити собі майже 2 літри напою. Щоправда міцність горілки у ті часи бувала різною, і часто заледве сягала 25-30°, але це вже тема окремої історії…

Микола Пимоненко 'Ярмарок', 1898 р.
Микола Пимоненко "Ярмарок", 1898 р.

На цьому наш похід на «базарь» поза-поза-минулого століття добіг свого кінця…

А повертаючись до срібних десяти копійок, маємо впевнено визнати її високу купівельну спроможність. Її реальну вартість на сьогоднішній день в середньому можна прирівняти до 300-400 грн. І хоча на корову, ясна річ, грошей у нас не вистачило – побазарювали ми в принципі не погано! Тож маємо певні підсумки нашої історичної розвідки:

  • - по-перше, для бажаючих посумувати за «золотими часами» з’явився новий об’єкт для ностальгії;
  • - по-друге, для налаштованих більш оптимістично – ось один з можливих сценаріїв «візуалізації» заможного життя: беремо жменю гривеників і гайда подумки на «шопінг» здійснювати найсміливіші мрії!

Та завершувати нашу розповідь на цьому було би не зовсім коректно. Нез’ясованими залишилося ще багато питань. Які доходи були у тогочасного населення? Чи швидко змінювалися реалії економічного життя? А що з «нашим» срібним гривеником могло статися у майбутньому? Можливо його з’їла інфляція? Або його раптом вилучили з обігу під час якої-небудь грошової реформи? І невже у наших пращурів не було ніяких фінансових криз?

Цікаво?

Щоб дати ґрунтовну відповідь на ці питання, треба «копнути» ще трохи далі у глиб часів. А оскільки у «копанні» я вже маю певний досвід (і в прямому, і в переносному сенсі), продовження фінансово-історичного «тревелу» обіцяє бути не менш цікавим. Тож пропоную угоду: з вас «лайки» за статтю, з мене продовження історії. Як на мене – дуже вигідні умови )))

P. S. Далі буде…