10 копійок сріблом
(частина II)

травень 03, 2018

(Початок історії тут).

Проминув тиждень, обіцянки виконані, все як домовлялись – до вашої уваги продовження історії, головною героїнею якої є невеличка срібна монета номіналом 10 копійок…

………

Від самої Переяславської ради 1654 року Московія будь що прагнула якомога міцніше стиснути Україну у своїх «братніх обіймах». Не оминули ці наміри і сферу грошового обігу. Однак на той час московське грошове господарство знаходилося у вельми архаїчному стані… Рубля, як монети, в природі ще не існувало, це було виключно рахункове поняття, що позначало 100 срібних монет номіналом в одну копійку. Монетами більшого номіналу в Московському царстві не користувалися. (Виключення в незначній кількості становили хіба що іноземні талери). Карбувалися копійки на розплесканих шматках срібної проволоки, мали дрібний розмір і вагу 0,48, а згодом 0,28 г (Петро І «лагідно» іменував їх «вошами»). Тож привабити своїми копійками українського «контрагента», що звик до європейської грошової моделі, Москві було дуже важко.

Допетровські копійки, що отримали у нумізматів назву 'луска' Допетровські копійки, що отримали у нумізматів назву «луска».

Активне запровадження московської «валюти» на теренах Лівобережжя і Слобожанщини розпочалося лише після здійснення Петром І у 1700 році докорінної монетарної реформи. А вже після 1709 року Петро I забороняє використовувати іноземну монету в Україні.

Враховуючи те, що суспільно-економічне життя у слободі Купенка в ті часи лише починало своє становлення, новий петровський рубль можна вважати її першою сталою грошовою одиницею. Тож трохи про «нову» систему…

Головною монетою став срібний рубль, прирівняний до німецького талера. На початку запровадження рубльова монета мала вагу 28 грамів, близько 23-х з яких складало чисте срібло. Поступово зменшуючись, вміст срібла в одній монеті зупинився у 1764 році на позначці – 18 грамів, і вже залишався незмінним до кінця існування імперії. Ясна річ, при кожному новому «самодєржцу» монети змінювали свій вигляд, вагу і ґатунок срібла, але всі ці подробиці залишимо «вузьким» фахівцям, і не будемо забивати дурним голову.

Срібні рублі царської Росії Срібні рублі царської Росії різних років.

Розміняти «рубель» в усі часи можна було на 50; 25; 10 і 5 копійок сріблом. Дещо пізніше з’явилися монети у 20 і 15 копійок. Окрім цього на самому початку 18 ст. впродовж нетривалого часу карбувалися срібні монети номіналами 3 й 1 копійки.

Варто зазначити, що кількість чистого срібла у розмінній монеті хоча й мала певні коливання, але загалом була максимально наближена до рубльового еквіваленту. (Тобто двадцять срібних п’ятаків мали приблизно стільки ж срібла, скільки й один рубль). Тривало так до 1867 року. Після того карбувати розмінну срібну монету стали з низькопробного сплаву 500-го ґатунку.

Золоті монети у різні часи існували в номіналах від 2-х до 25-ти рублів, але слід зауважити, що звичайна людина могла прожити ціле життя і жодного разу не потримати «червонця» у руках…

Найбільш ходовою у народі була «мідь». Асортимент мідних монет був представлений наступними номіналами: 5; 2; 1; ½ та ¼ копійки, головною серед яких при обчислюванні була копійка. З 1827 року на додачу до вищезгаданих номіналів, в обіг увійшли 3 копійки.

Декілька разів були спроби запустити у використання мідні 10-ти та 4-х копієчні монети. Всі вони були пов’язані з бажанням держави вдвічі підвищити номінал мідних монет не збільшуючи їх вагу, тобто із двох копійок зробити чотири, а з п’яти – десять і т. д. Нову мідь шукати не треба, а прибуток у казну – 100%. Непогане «фінансове» рішення, але «нововведення» не прижилися.

Мідні монети царської Росії Мідні монети царської Росії різних періодів чеканки (18-20 ст.)

Окремої уваги варті найбільша та найдрібніша мідні монети, які також швидко припинили своє існування.

Перша з них – це так звана «плата» 1725-27 років випуску – така собі «невеличка» квадратна монетка номіналом в один рубль, а вагою – 1 кілограм 638 грамів! Таку покладеш у кишеню – ніяким вітром не здує! Карбуючи цю «монетку» міркували приблизно так: «навіщо нам морочити голову з полушками/четвертушками, якщо можна один раз молотом вгатити, і ось він – готовий «рубель» + зниження собівартості виробництва!» Але щось пішло не так і «плати» не прижилися… Дивно – чому?

Мідна рублева монета - плата
Мідна рублева монета - плата
Мідні рублеві монети (роки карбування 1725-1727 р. р.) Габаритні розміри «плати» - 188х188 мм, вага – 1,638 кг.

З другою монетою подалися в іншу крайність. Її автори навпаки проігнорували поняття собівартості та економічної доцільності, і викарбували небачену до цього (як, з рештою, і після цього) 1/8 копійки, що мала назву – полуполушка. Було це один раз у 1700 році і більше вже не повторювалося… Чи то монетників звільнили з посади за неефективність праці, чи назва монети видалась надто зарозумілою – хтозна. При цьому допитливий читач може запитати, а чого ж вона, власне, полуполушка, якщо вона 1/8? Слушне зауваження, але повернемося ми до нього згодом.

монета полуполушка Монета найменшого номіналу – 1/8 копійки (рік випуску – 1700).Вага монети – 1,6 г; діаметр – 16 мм.

Варто звернути увагу, що так чи інакше, номінал мідних монет десь до середини 19 ст. також був залежний від кількості міді, що пішла на їх виготовлення. Впродовж багатьох років державними фінансистами «підбиралася» прибуткова для казни вага монет. Фінансисти, ясна річ, монети хотіли зменшити, однак надмірне розходження між ринковою вартістю міді та номінальною вартістю монети одразу спричиняло активізацію фальшивомонетників. Тож треба було вміти тримати певний баланс. Тримали, як могли.

Контрольним показником у цьому була кількість грошів, яку виготовляв монетний двір з одного пуда міді (1 пуд = 16, 385 кг). У різні часи сума могла коливалася від 10 до 40(!) рублів, при ринковій вартості міді у 18 ст. близько 5 рублів за пуд. Таким чином, зміна ваги мідної монети, на відміну від срібла, мала дуже виразний характер.

Асигнація номіналом 5 рублів, 1829 р. Асигнація номіналом 5 рублів, 1829 р.
>Асигнація номіналом 10 рублів, 1819 р. Асигнація номіналом 10 рублів, 1819 р.

Поява перших паперових грошів – асигнацій – в царській Росії у 1769 році була викликана великими витратами на чергові війни (хто б сумнівався?) Дефіцит срібла в казні і велика маса мідних грошів в середині держави призвели до труднощів у розрахунках. Це викликало необхідність введення свого роду державних зобов’язань – асигнацій. З самого початку був встановлений обмін асигнацій згідно їх номіналу виключно(!) на мідну монету, якої було вдосталь, і якою вони були забезпечені.

Інфляція паперових грошів, що незабаром настала, автоматично спричинила і знецінення мідної монети. Отже за срібні та золоті монети при обміні правили дедалі все більші й більші суми в мідному еквіваленті. Архівні документи зберегли для нас грошовий курс, що існував у Куп’янську в 1835 році:

«В торгівлі і при обміні грошів був наступний курс: срібний рубль на асигнації рахувалось впродовж всього року – 3 рубля 60 копійок.
Дрібне срібло:

  • - четвертак – 1 рубль;
  • - 20-копієшник – 80 коп;
  • - 15-копієшник – 60 коп;
  • - 10-копієшник – 40коп;
  • - 5-копієшник – 20 коп

Особливого припливу іноземної монети помічено у 1835 році в місті Куп’янську не було».

Тож, що можна сказати? – поталанило нам зі срібним гривеником!

Опинись ми з ним у кишені 200 років тому – скупились би рівно на 10 копійок, адже офіційні ціни, на які ми посилаємось, зазначались виключно у сріблі. Значно скромніше ми б себе почували з двома мідними п’ятаками, не зважаючи на їх солідні розміри, бо їх реальна вартість становила би лишень 2 ½ «срібних» копійки.

Мідний п’ятак 1802 року Мідний п’ятак «кільцевик» (роки карбування 1802-1810)
Вага монети – 51,19 г, діаметр - 42 мм.

А якщо би нам раптом заманулося розміняти наш гривеник на мідяки, отримали ми б за нього аж сорок копійок! Саме через це в українській традиції середини 19 ст. гривеник мав іще й другу назву – «сороківка».

Подібна ситуація протрималась до 1839 року. В період з 1839 по 1844 роки в процесі грошової реформи асигнації були замінені на кредитні білети, вартість яких уже була «залізно» забезпечена сріблом. Мідні монети з цього часу також повернули собі номінальну вартість. А щоб ні у кого не виникало сумнівів, на нових мідяках ще деякий час карбували написи: «1 копійка сріблом», «2 копійки сріблом» тощо.

До речі, ще один незаперечний «плюс» срібла – старі срібні монети примусово з обігу не вилучались. Бо не було сенсу. Це вага мідної монети могла зненацька змінитися у два рази. Через що їх час від часу вилучали, перекарбовували, переплавляли. А вміст чистого срібла у гривенику залишався незмінним з 1764 по 1859 рік і складав близько 1,8 г. Тож стосовно стабільності – здається, ось воно, народження нового кумиру!

срібна монета 10 копійок
срібна монета 10 копійок
срібна монета 10 копійок
срібна монета 10 копійок
Еволюція зовнішнього вигляду срібних монет номіналом 10 копійок (1764-1859 р. р.)

Хоча все ж таки не будемо поспішати. Для того, щоб робити певні висновки, не вистачає порівняння купівельної спроможності «нашого» гривеника у різні часи. Ну, що ж, якщо треба – будь ласка! Ми вже маємо досить розлогий перелік цін станом на 1780 рік. Зараз пропоную вашій увазі добірку цін по місту Куп’янську за 1849-1854 роки.

Середні торгові ціни на припаси у місті Куп’янську впродовж 1854 року.

Середні торгові ціни на припаси у місті Куп’янську впродовж 1854 року

З наведеної таблиці бачимо, що середні ціни у 1854 році були такі:

  • - житнє борошно коштувало 2 карб 45 коп за 9-ти пудовий куль (1,7 коп/1 кг);
  • - пшеничне борошно – 3 карб 80 коп за аналогічну вагу (2,6 коп/1 кг);
  • - чверть пшоняної крупи – 3 карб 97 ½ коп (~3 коп/1 кг);
  • - чверть вівса – 1 карб 70 коп (1,3 коп/1 кг);
  • - яловичини свіжої пуд – 1 карб 45 коп (8,8 коп/1 кг);
  • - пуд сіна – 13 коп.

Щоб зрозуміти всі тонкощі тогочасної системи мір, варто прочитати першу частину нашої розповіді, у якій це питання докладно висвітлено. До того ж, освіживши у пам’яті дані з попередньої статті, ми зможемо порівняти, як змінилися ціни на товари у Куп’янську за 70 років – з кінця 18-го до середини 19-го сторіччя.

Ось іще декілька цифр для порівняння.

Ціни на худобу у Куп’янському повіті у 1849 році згідно зі статистичними даними:

  • - бик коштував 20 крб;
  • - корова – 12 крб;
  • - вівця – 2 крб;
  • - кінь селянський – 15-20 крб.

Пропоную для наочності зібрати усі розпорошені цифри в одну таблицю.

Найменування товару Ціна станом на 1780 рік Ціна станом на 1849-1854 роки Зростання ціни
Житнє борошно, за 1 кг 1 коп 1.7 коп 70%
Пшеничне борошно, за 1 кг 2 коп 2.6 коп 30%
Пшоняна крупа, за 1 кг 2 коп 3 коп 50%
Вівсяна крупа, за 1 кг 0.6 коп 1.3 коп 117%
Яловичина, за 1 кг 2 коп 8.8 коп 340%
Бик 12 крб 50 коп 20 крб 60%
Корова ~ 8 крб 12 крб 50%
Селянський кінь 15-40 крб 15-20 крб -
Вівця 90 коп 2 крб 122%
Сіно, за 1 пуд 6 коп 13 коп 117%

Для порівняння нами були обрані товари, дані по яким були у наявності, та ідентичність котрих не підлягала сумніву. Можливо ця вибірка не є репрезентативною, але цілком наочно показує тенденцію зміни цін, і окреслює масштаби інфляційних процесів. Хочу ще раз наголосити – зміни ці відбулися за 70 років! Прикро, що сучасні показники інфляції здатні «порадувати» нас подібними цифрами всього за яких-небудь 3-5 років.

Таким чином з точки зору девальвації «наші» срібні 10 копійок виявились досить надійною «валютою». Та для остаточних висновків щодо «золотої доби» нам все ще не вистачає деякої інформації. Треба відповісти на цілком очевидне питання:

A скільки ж могла заробити у ті часи звичайна людина?

Низькі ціни виявились закономірно пов’язані з низькими доходами. І якщо на 10 копійок можна було прожити один день, то це свідчить не стільки про привабливі ціни, скільки про мізерні доходи населення. Адже дохід у 3-5 карбованців на місяць становив звичайну картину для багатьох «військових обивателів» міста Куп’янська початку 19 ст. Могло бути більше, а могло бути й менше… Майже всі тодішні куп’янчани жили зі свого господарства та почасти промислів, тож точно вирахувати скільки на цьому міг заробити звичайний мешканець нашого міста видається складною задачею. Фіксоване «жалованіє» отримували лише держслужбовці та тогочасна інтелігенція. Наприклад, вчитель французької мови в губернському місті наприкінці 18 ст. отримував 100 крб на рік, тобто в місяць заледве більше 8-ми карбованців. Директор «середнього» навчального закладу – близько 500 крб на рік (себто ~ 40 крб/місяць).

Таким чином 200 років тому втрата 10-ти копійок була досить відчутною для гаманця, і неуважний володар загубленого гривеника мав удосталь причин аби вибухнути добірною лайкою!

Тож виходить, що ніякої «золотої доби» не існувало. Омріяні низькі ціни повністю нівелювались такими ж низькими доходами, а низька інфляція не надто рятувала ситуацію. Історичний приклад для наслідування не виправдав покладених на нього сподівань…

На цьому нашу розповідь можна було б і завершити. Але… По-перше, не годиться це робити на песимістичній ноті, а по-друге, я не встиг вам розповісти ще багато чого цікавого!

Ну на приклад, про походження назв – «гривня», «рубль», «копійка», «полушка». А також чим відрізняються «гроші» від «дєнєг», і взагалі, з чого вони починалися – наші гроші. Та найголовніше – ми ж так і не з’ясували, чи були колись часи, коли корова коштувала лише один рубль!

Тож, я тут подумав… Знаєте що? Нам потрібен оптимістичний фінал! Як вам така угода: з мене продовження розповіді про історію грошей, а з вас – покращення фінансового стану в країні? Ну… себто активна і потужна «візуалізація» цього покращення. Я просто певен, що саме езотеричні практики – це і є те, що допоможе Україні у цій сфері, адже всі інші методи виглядають ну геть фантастично…

А, ну і ще – почуття гумору )))

монети Картинка для «візуалізації» багатства )))