У гаманцю 100 років тому

березень 6, 2019

Добре коли у своєму гаманцю водяться гроші. Ще краще, коли ці гроші є у достатній кількості. І вже зовсім прекрасно, коли знаходяться можливості для заощадження цих самих коштів!

Саме для таких випадків сучасні фінансові експерти мають низку порад. Найбільш розповсюджена з них, звучить приблизно так: для того щоб убезпечити свої заощадження від інфляції та курсових коливань, зберігати кошти потрібно у трьох різних валютах – гривнях, доларах та євро.

Гроші

З експертами ніхто особливо й не сперечається. Щоправда європейська валюта користується серед загалу трішки меншою популярністю, проте долари вже давно стали одиницею виміру наших заощаджень і великих розрахунків. Ми навіть навчилися швиденько без калькулятора перераховувати суми за поточним курсом…

А тепер спробуйте собі уявити, що одночасно існує не три, а щонайменше п’ять різних валют! І не просто існують, а перебувають у повсякденному загальному обігу!

  • – Хіба це можливо?
  • – Цілком! Більше того – так вже колись було!

За таких фінансових умов довелося жити нашим прадідам і прабабусям у 1918 – 1919 роках. Це був час, коли гроші друкували всі, у кого було хоч трохи влади і друкарський станок. Не треба далеко ходити – навіть у Куп’янську була налагоджена емісія своєї місцевої «валюти»! Такі собі куп’янські «КУКи» )))

Куп'янські КуКі

Але все по порядку…

#1 Гроші царської Росії (зразка 1905 – 1912 років)

Починаючи з 1897 року царський уряд запроваджує у імперії повноцінний золотий грошовий обіг. Оголошується вільний обмін паперових рублів на золоту монету і навпаки. Вартість кожного рубля забезпечується 17,424 долями чистого золота (~ 0,77 г), про що і зазначається на кожній банкноті. (Доля – старовинна одиниця виміру маси, що дорівнює 0,0444 г).

Проіснувала така непохитна фінансова стабільність трохи більше шістнадцяти років: розмін кредитних білетів на золото було скасовано з початком Першої світової війни у 1914 році. Відтоді вартість грошей знову стає незабезпечена дорогоцінним металом.

Більше того, з 1915 року держава повністю припиняє карбувати золоті та срібні монети, а до кінця 1916 року вони взагалі зникають з обігу. Пояснення просте – все золото йде на міжнародні розрахунки, або осідає «під матрацами» заможних громадян.

Натомість починаючи з 1914 року активно нарощується маса паперових грошей – за три воєнні роки їх загальна кількість в обігу збільшується більш ніж у 5 разів. Останніми паперовими грошима Російської імперії стали державні кредитні білети зразка 1905 – 1912 років.

Аверс 100 рублів 1910 рік («катєнька») Аверс 100 рублів 1910 рік («катєнька»)
Реверс 100 рублів 1910 рік, розмір 260×122 мм Реверс 100 рублів 1910 рік, розмір 260×122 мм

Через зображення на аверсі портрету Катерини ІІ купюра у 100 рублів отримала народну назву «катєнька».

Загалом царські рублі користувались найбільшою довірою серед населення і перебували у обігу до 1921 року.

#2 Гроші тимчасового уряду та більшовицької Росії (зразка 1917 – 1918 років)

Після лютневої революції 1917 р. фінансове господарство країни перейшло до Тимчасового уряду. Невдовзі було налагоджено випуск нових грошових знаків. Першими в обіг було введено купюри номіналом 250 та 1000 рублів. Через зображення будівлі Державної Думи на реверсі банкноти гроші отримали народну назву «думки».

З приходом до влади більшовиків друк банкнот продовжився і тривав до 1921 року.

Аверс 1000 рублів 1917 рік, розмір 213×132, мм Аверс 1000 рублів 1917 рік, розмір 213×132, мм
Реверс 1000 рублів 1917 рік («думки») Реверс 1000 рублів 1917 рік («думки»)

Другим «заходом» Тимчасовий уряд випустив банкноти номіналом 20 та 40 рублів. Їх оформлення на відміну від «думок» було дуже простим (якщо не сказати примітивним) і більше нагадувало поштові марки. Друкувались такі гроші по 40 штук на одному аркуші паперу і потім розрізалися вручну.

Аверс 20 рублів 1917 рік («керенки») Аверс 20 рублів 1917 рік («керенки»)
Реверс 20 рублів 1917 рік, розмір 56×43,5 мм Реверс 20 рублів 1917 рік, розмір 56×43,5 мм

Не зважаючи на те, що основна маса цих грошей була випущена вже за більшовицької влади, саме вони отримали назву – «керенки» – за прізвищем очільника Тимчасового уряду А. Ф. Керенського.

Під час громадянської війни «керенки» часто й густо незаконно друкувались різними шахраями на неспеціалізованих типографіях. Це зрештою призвело до їх повного знецінення як грошових знаків. Аркуші з грошима згодом взагалі перестали розрізати на окремі купюри, а назва «керенки» стала загальним ім’ям для грошів, котрі нічого не варті. Менше з тим із обігу вони були вилучені лише у 1922 року.

………………………….

У жовтні 1917 року Тимчасовий уряд припинив своє існування. Однак залишив більшовикам «у спадок» все друкарське приладдя включно з типографськими кліше для емісії нових грошей. Більшовицька влада вирішила не відмовлятися від поліграфічного «спадку» і активно друкувала «совєцькі» гроші з двоголовими орлами аж до середини 1922 року. Єдине, що «совєти» додали від себе, так це прізвище головного комісара Народного банку РРФСР Г. Л. П’ятакова на аверсі банкноти. Саме через це гроші цього зразка й увійшли в історію під народною назвою «п’ятаківки».

Аверс 50 рублів 1918 рік («п’ятаківка») Аверс 50 рублів 1918 рік («п’ятаківка»)
Реверс 50 рублів 1918 рік,  розмір 138×92, мм Реверс 50 рублів 1918 рік, розмір 138×92, мм

Ці державні кредитні білети зразка 1918 року були введені в обіг у 1919 році і мали номінали від 1 рубля до 10 000.

Прикметно, що банкноти великих номіналів мали реальну цінність лише невдовзі після випуску. Дуже швидко гіперінфляція їх знецінювала, і нещодавно омріяна сотня чи навіть тисяча рублів за якихось півроку-рік перетворювалась на «дрібну» купюру. Чи варто говорити, що усі надписи на купюрах про будь-яке їхнє забезпечення носило у цей період виключно фіктивний характер.

Всі згадані вище гроші перебували в обігу до 1 жовтня 1922 року.

………………………….

Емісія перших суто радянські грошей – так званих «совзнаків» – почалася у 1919 році. При цьому практично кожного наступного року радянська влада продовжувала випускатися все нові й нові зразки банкнот, аж поки у 1924 році не відбулася остаточна грошова реформа, яка поклала край астрономічній інфляції.

Але я пропоную не намагатися «осягнути неосяжне» і обмежити часові рамки нашої розповіді 1918 роком. Адже попереду на нас ще чекає розмаїття українських грошей.

#3 Карбованці УНР

Після Жовтневого перевороту в Росії та проголошення власної автономії уряд Української Народної Республіки приймає рішення про введення в обіг української грошової одиниці. Згідно з «Тимчасовим законом про випуск державних кредитових білетів УНР», що був ухвалений Центральною Радою 19 грудня 1917 року (01 січня 1918 р.) грошова одиниця України отримує назву «карбованець».

Вартість одного карбованця, як і царського рубля, складала ~ 0,77 грамів щирого золота, однак таке забезпечення носило радше декларативний характер і мало на меті зрівняння курсу обох валют.

Ось такий вигляд мав перший український грошовий знак – державний кредитний білет номіналом 100 карбованців.

Аверс 100 карбованців 1917 рік, розмір 169 х 105, мм Аверс 100 карбованців 1917 рік, розмір 169 х 105, мм
Реверс 100 карбованців 1917 рік Реверс 100 карбованців 1917 рік

Вже 23 грудня 1917 року (05 січня 1918 р. за новим стилем) купюра була введена в обіг. Її автором став визначний український художник-графік Георгій Іванович Нарбут.

Георгій Іванович Нарбут (1886 – 1920 р. р.) Георгій Іванович Нарбут (1886 – 1920 р. р.)

Саме з легкої руки Георгія Івановича на купюрі у 100 карбованців уперше з’являться родовий знак князя Володимира Великого і майбутній герб України – тризуб.

Прикметно, що напис «100 карбованців» подавався чотирма мовами – українською, російською, польською та єврейською.

Значних зусиль до створення першої української валюти доклав видатний український вчений, економіст, генеральний секретар (міністр) фінансів, наш з вами земляк – Михайло Іванович Туган-Барановський. Саме перебуваючи на чолі міністерства фінансів у вересні – грудні 1917 року, він активно відстоював необхідність запровадження власних національних грошових знаків, що зрештою й було реалізовано наприкінці його каденції.

М. І. Туган-Барановський (1865 – 1919 р. р.) М. І. Туган-Барановський (1865 – 1919 р. р.)

Згідно з офіційною біографію народився М. І. Туган-Барановський 8 (21) січня 1865 р. у селі Солонім (Соляниківка) Куп’янського повіту Харківської губернії в заможній дворянській сім’ї з татарсько-литовським корінням. Батько майбутнього вченого був військовим, татарином за походженням, мати – зі шляхетського польсько-литовського роду.

За яких обставин сім’я Туган-Бараговських з’явилась на теренах Куп’янщини достеменно не з’ясовано, як і мало відомо про подробиці раннього періоду життя майбутнього вченого, проте сам факт народження Михайла Івановича у селі Соляниківка є загальновизнаним серед сучасних істориків.

Без сумніву, уродженець Куп’янщини видатний вчений і громадський діяч Михайло Туган-Барановський заслуговує на нашу пильну увагу, проте це вже тема для зовсім іншої розповіді… А наразі повернімося до грошей!

Наступна емісія українських карбованців відбулася на початку квітня 1918 року – в обіг були випущені банкноти номіналом 25 та 50 карбованців на загальну суму майже 59 мільйонів.

Аверс 50 карбованців УНР 1918 рік («лопатки») Аверс 50 карбованців УНР 1918 рік («лопатки»)
Реверс 50 карбованців УНР 1918 рік, розмір 132 х 75, мм Реверс 50 карбованців УНР 1918 рік, розмір 132 х 75, мм

Через зображення на аверсі банкнот селянина з лопатою кмітливий народ охрестив нові гроші «лопатками».

#4 Гривні УНР

Після проголошення 9 (22) січня 1918 року Центральною Радою Четвертого універсалу, в якому затверджувалась повна незалежність і самостійність Української народної республіки, постало питання про створення нової національної валюти. Нею стала гривня.

Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів» був ухвалений Центральною Радою у перший день березня 1918 року.

Аверс 10 гривень 1918 рік, розмір 140 х 90 мм Аверс 10 гривень 1918 рік, розмір 140 х 90 мм

Тож наразі маємо нагоду привітати нашу національну валюту зі сто першим Днем народження, і побажати їй зростання та зміцнення! А нашій державі – розвитку і процвітання!

А тоді – наприкінці зими, на початку весни 1918 року – символи української державності лише народжувалися на світ.

Так 12 (25) лютого 1918 року Центральною Радою був затверджений Тризуб як герб УНР. Обранню тризуба з поміж інших варіантів герба посприяло зокрема й те, що тризуб встиг стати популярним серед українців, оскільки вже був зображений на купюрі у 100 карбованців, котра була випущена в обіг за два місяці до того.

Таким чином тризуб як знак, характерний для златників та срібляків князя Володимира, не без допомоги новітніх грошей Української Народної Республіки затвердився у ролі національного гербу. Тим самим підкресливши тисячолітню спадковість української державності.

Срібляник князя Володимира Великого, кінець Х – початок ХІ ст. Срібляник князя Володимира Великого, кінець Х – початок ХІ ст.

22 березня 1918 року було встановлено малюнки великого та малого державних гербів України, за проектом Василя Кричевського – уродженця Лебединського повіту Харківської губернії, видатного українського художника, архітектора та графіка.

Малий державний герб УНР. Тогочасний плакат зі збірки Інституту рукопису НБУ ім. Вернадського Малий державний герб УНР. Тогочасний плакат зі збірки Інституту рукопису НБУ ім. Вернадського
Василь Григорович Кричевський (1872 – 1952 р.р.) Василь Григорович Кричевський (1872–1952 р.р.)

До речі, оригінальне оформлення банкноти номіналом у дві гривні також належить авторству видатного слобожанина.

Аверс 2 гривні 1918 рік, розмір 118 х 70 мм Аверс 2 гривні 1918 рік, розмір 118 х 70 мм
Реверс 2 гривні 1918 рік Реверс 2 гривні 1918 рік

Для нової валюти було встановлено наступний курс: 1 гривня поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця. Загалом до друку планувались купюри номіналами: 2, 10, 100, 500, 1000, 2000 гривень.

Однак насолодитися плодами своєї праці Центральній Раді не судилося. Замовлення на виготовлення грошей у Німеччині було оформлено 24 квітня 1918 року, а вже 29 квітня за допомогою тих таки німців до влади у Києві прийшов гетьман Павло Скоропадський.

Щоб не затримувати процес випуску грошей, було прийнято рішення не робити зміни у кліше, відтак перша назва держави – «Українська Народна Республіка» – фігурує на купюрах всіх номіналів окрім 1000 та 2000. Дві останні банкноти вже мають напис – «Українська Держава».

Автором купюр у 10, 100 та 500 гривень виступив вже згадуваний нами Георгій Нарбут. Алегорія художника «Молода Україна» у вигляді сяючої голови дівчини у віночку, що була використана ним у оформленні 500-гривневої купюри, припала українцям до душі і отримала лагідну назву – «горпинка».

Аверс 500 гривень 1918 рік («горпинка») Аверс 500 гривень 1918 рік («горпинка»)
Реверс 500 гривень 1918 рік, розмір 185 х 120, мм Реверс 500 гривень 1918 рік, розмір 185 х 120, мм

#5 Карбованці часів Гетьманату Скоропадського

З приходом до влади Павла Скоропадського у ролі основної грошової одиниці Української Держави було поновлено карбованець. І запроваджено… здогадайтесь – що? Правильно – емісію нового зразка грошей!

Однак, як то кажуть – «швидко казка розповідається, та не швидко діло робиться…»

Лише восени до України з Німеччини починають надходити замовлені ще Центральною Радою гривні. А з грошей нового зразку за гетьмана Скоропадського встигають запровадити в обіг лише купюру номіналом 1000 карбованців. Її ескіз у стилі пишного українського бароко був виконаний І. Золотовим. Банкнота стала однією з найкрасивіших серед усього розмаїття українських грошей 1917 – 1918 років випуску, та отримала назву «гетьманка».

Аверс 1000 карбованців 1918 рік («гетьманка») Аверс 1000 карбованців 1918 рік («гетьманка»)
Реверс 1000 карбованців 1918 рік, розмір 190 х 120, мм Реверс 1000 карбованців 1918 рік, розмір 190 х 120, мм

За часів Гетьманату також було виготовлено ескізи купюр у 10, 25, 100 та 250 карбованців. Однак за «сталою традицією» вводила у обіг ці гроші у 1919 році вже наступна влада. Адже у грудні 1918 року уряд Скоропадського, що підтримувався німецькими окупаційними військами, поступився владою Українській Директорії.

Треба віддати належне Директорії – вона нових грошей більше не «вигадувала», а продовжила користуватися вже наявними карбованцями та гривнями, поповнюючи час від часу казну новими емісіями карбованців «гетьманського» зразка.

Однак навіть за умови введення урядом Директорії якихось нових грошей, вони би все одно не мали шансу розповсюдитись на Сході України, адже під натиском Білих та Червоних військ у 1919 – 1920 роках Директорія відступала все далі й далі на Захід.

………………………….

Окремо варто зазначити, що при гетьмані Скоропадському у серпні 1918 року в обігу з'явилися 3,6-процентні облігації внутрішньої позики під назвою «Білет державної скарбниці».

Облігації друкувалися з 8 купонами – по 4 з кожного боку. Спочатку вони повинні були відігравати виключно свою роль облігацій, однак нестача купюр в обігу призвела до того, що й облігації, й окремі купони використовувалися як гроші.

Білет державної скарбниці 50 гривень 1918 рік Білет державної скарбниці 50 гривень 1918 рік

#6 Грошові знаки білогвардійців

Під час Громадянської війни 1918 – 1922 років грошів на воєнні потреби не вистачало усім. А як швидко знайти необхідні кошти? Правильно – надрукувати гроші самому!

Не стали вигадувати нічого нового у цьому плані й представники Білої армії. А оскільки єдиного центру влади у них не було й не могло бути, питання емісії грошей кожен осередок розпорошених білогвардійських з’єднань вирішував самостійно на своєму регіональному рівні.

Найближчим до Харківщини і найбільш успішним серед усіх емісійних центрів виявилась Ростовська-на-Дону контора Державного банка, котра випускала так званий «донський рубль» протягом 1918 – 1919 років.

250 рублів 1918 рік. Ростовська-на-Дону контора Державного банка 250 рублів 1918 рік. Ростовська-на-Дону контора Державного банка

В окремі часи «донський рубль» був поширений на дуже великій території, а його обіг тривав до 1920 року.

#7 Куп’янські гроші

Дивлячись на весь цей фінансовий хаос, Куп’янська влада вирішила «не відставати» від загальних трендів і випустила власні гроші!

50 копійок 1918 рік. Куп’янське повітове казначейство 50 копійок 1918 рік. Куп’янське повітове казначейство
3 рубля 1918 рік. Куп’янське повітове казначейство 3 рубля 1918 рік. Куп’янське повітове казначейство
Аверс 5 рублів 1918 рік. Куп’янське повітове казначейство Аверс 5 рублів 1918 рік. Куп’янське повітове казначейство
Реверс 5 рублів 1918 рік. Куп’янське повітове казначейство Реверс 5 рублів 1918 рік. Куп’янське повітове казначейство

Від скорочення назви установи – «Купянское уѣздное казначейство» – утворилась абревіатура КУК, яка цілком могла би претендувати на самобутнє ім’я історичної куп’янської валюти.

Однак спеціалісти схиляються до висновку, що куп’янські «КУКи» не що інше, як підробка. Уперше про це було заявлено ще у 1928 році радянським колекціонером М. Л. Івановим на сторінках спеціалізованого журналу.

Є така спеціальна історична дисципліна – боністика. Об’єктом її інтересу є паперові грошові знаки – банкноти, державні та банківські білети, казначейські бони, зобов'язання державної скарбниці тощо. Серед фахівців з боністики є як науковці так і колекціонери, одним з них і був товариш Іванов, який провів у 1920-х роках ціле розслідування щодо походження куп’янських бон.

Для викриття фальсифікації радянському колекціонеру довелося двічі приїздити до Куп’янська та зустрічатися з очевидцями тих подій. Висновок був беззаперечний: ніяких «КУКів» у нашому місті ніколи не друкували, а наведені вище папірці – це лише підробка розрахована спеціально для колекціонерів!

Натомість абсолютне підтвердження своєї оригінальності знайшли інші грошові знаки.

Аверс 2 рубля. Грошовий розмінний знак Куп’янського Міського Самоуправління Аверс 2 рубля. Грошовий розмінний знак Куп’янського Міського Самоуправління
Реверс 2 рубля. Грошовий розмінний знак Куп’янського Міського Самоуправління Реверс 2 рубля. Грошовий розмінний знак Куп’янського Міського Самоуправління

Допитливий колекціонер навіть розшукав одного з тих, чий підпис міститься на купюрі, а саме – пана Корочанського. Його свідчення і стали вирішальним доказом, адже будь-які документи стосовно куп’янських емісій просто не збереглися.

Наразі колекціонерам відомі три номінали справжніх куп’янських грошей – це 50 копійок, 1 та 2 рублі. На грошових знаках рік випуску не вказаний, проте ним прийнято вважати рік 1918-й.

«Місцеві» гроші 1918 – 1919 років

Чи були куп’янські гроші унікальним явищем? Зовсім ні!

Місцеві (муніципальні) гроші у 1918 році друкувались у багатьох губернських та навіть повітових містах. Головною причиною таких емісій була розмінна криза. Кожна влада намагалась випустити якомога більше власних грошів крупних номіналів, при цьому давати здачу при розрахунках було елементарно нічим. Так з’явились грошові розмінні знаки – бони.

По суті бони не були справжніми грошовими одиницями і мали забезпечуватися справжньою валютою на рахунках місцевих банків, однак належного контролю за цим процесом не було, тож місцева влада досить часто друкувала гроші просто для поповнення бюджету.

Головною особливістю бон було те, що географічно їх обіг обмежувався місцем випуску, тобто наприклад куп’янськими грошима можна було розрахуватися лише у Куп’янську. І тільки дуже зрідка траплялись випадки, коли місцева «валюта» виходила за межі свого міста. В Україні так сталося лише з одеськими та житомирськими розмінними білетами.

5 карбованців Житомирської Міської Управи, 1918 рік 5 карбованців Житомирської Міської Управи, 1918 рік

А ось приклади бонів із Харківської губернії.

Аверс 5 рублів 1918 рік. Бони Слов’янського Міського Самоуправління Аверс 5 рублів 1918 рік. Бони Слов’янського Міського Самоуправління
Реверс 5 рублів 1918 рік. Бони Слов’янського Міського Самоуправління Реверс 5 рублів 1918 рік. Бони Слов’янського Міського Самоуправління
Зобов’язання 10 рублів 1918 рік. Бони Ізюмського Повітового Земства Зобов’язання 10 рублів 1918 рік. Бони Ізюмського Повітового Земства

У самому місті Харкові гроші місцевих органів влади так і не були запущені в обіг. Натомість широкого розповсюдження набули чеки та бони, що почали випускати міські підприємства та організації для оплати праці робітників. Ці замінники грошей приймалися в магазинах та лавках за домовленістю з підприємствами-емітентами.

Найбільшу популярність серед харківців здобули чеки позико-ощадного товариства «Автокредит». Вони перебували в обігу з квітня 1918 до початку 1920 року і фактично перетворились у міську валюту.

Копія зразка бон Харківського Губернського Земства. В обігу не перебували. Копія зразка бон Харківського Губернського Земства. В обігу не перебували.
Чек на 1 рубль харківського товариства «Автокредит» 1918 рік Чек на 1 рубль харківського товариства «Автокредит» 1918 рік

У гаманці 100 років тому

За два роки – з грудня 1917-го по грудень 1919-го – політична ситуація на Куп’янщині змінювалась декілька разів.

Встановивши наприкінці 1917 року свою владу, більшовики господарювали у місті допоки їх у квітні 1918 року не вигнали німці та гетьман Скоропадський. Слідом за Скоропадським у грудні 1918-го владу на Куп’янщині намагались встановити Директорія та ліві есери. Не вдалось ні першим, ні другим – прийшли «совєти». «Совєти» у червні 1919-го вигнала армія Денікіна, щоб зрештою остаточно поступитися більшовикам у грудні цього ж року.

І кожна нова влада приносила з собою нові гроші і не відмовлялася від старих!

Тож скільки різних грошей могло одночасно опинитись у гаманцю пересічного куп’янчанина у 1918-1919 роках?

Давайте рахувати. А щоб остаточно не заплутатись у безлічі грошових знаків до уваги пропоную брати лише купюри з номіналом 100.

Отже…

100 рублів Російської імперії, 1910 рік (260×122, мм) 100 рублів Російської імперії, 1910 рік (260×122, мм)
100 рублів Народного банку РРФСР, 1918 рік (144×95, мм) 100 рублів Народного банку РРФСР, 1918 рік (144×95, мм)
100 карбованців УНР, 1917 рік (169 х 105, мм) 100 карбованців УНР, 1917 рік (169 х 105, мм)
100 гривень УНР, 1918 рік (175 х 115, мм) 100 гривень УНР, 1918 рік (175 х 115, мм)
100 карбованців Української Держави, 1918 рік 100 карбованців Української Держави, 1918 рік
Білет державної скарбниці 50 гривень, 1918 рік. Облігація часів гетьмана Скоропадського. Білет державної скарбниці 100 гривень, 1918 рік. Облігація часів гетьмана Скоропадського.
100 рублів Ростовської-на-Дону контори Державного банку, 1918 рік. Гроші Війська Донського та армії Денікіна. 100 рублів Ростовської-на-Дону контори Державного банку, 1918 рік. Гроші Війська Донського та армії Денікіна.

…………………………

Є думка, що грошей багато не буває.

Чи все ж таки сім різних сотень це трохи забагато? )))

Хай там як – бажаємо Вам достатньої кількості грошових знаків у Вашому гаманцю!


Зображення грошових знаків взято з інернет-ресурсів: www.fox-notes.ru; www.only1life.com.ua та ін.