Наша Масниця

березень 8, 2019

Масляна прийде і – фіть!

За часів мого дитинства був популярним мультик виробництва «Армянфільму». В ньому жадібний дядько ошукав бідну сім’ю, забравши у неї горщик з маслом, і сховав собі в комору. А охороні дав розпорядження: «Нехай стоїть до Масляниці. А як Масляниця прийде, тоді і – фіть!»

Дядько не знав, що якщо наказ може бути сприйнятий не правильно – він буде сприйнятий не правильно! Нечіткість формулювання та неосвіченість персоналу зіграла із шахраєм злий жарт і допомогла поновити справедливість. Адже невдовзі перед охоронцем з’явився хлопчик, відрекомендувався Масляницею, забрав свій горщик і – фіть!

Армянфільм

Тож, щоб раптом не потрапити у незручне становище, пропоную всім підтягнути «матчастину» і з’ясувати – хто ж така ця Масляниця? Коли вона прийде? І як взагалі відбувається те багатозначне «фіть»?

Походження свята

В українській традиції свято має назву Масниця (зрідка Масляна або Масляниця). Інші назви: Сирний тиждень, Сиропуст, Колодій, Пущення тощо. Свято набуло поширення серед східнослов’янських народів, а своїми коріннями сягає сивого язичництва.

В календарі Масниця займає місце на порубіжжі сезонів, тож центральним сюжетом народного свята виступають проводи зими та зустріч весни.

Існує версія, за якою святкування Масниці у дохристиянські часи було приурочено до весняного рівнодення, від якого у древніх слов’ян розпочинався відлік нового року. І лише після запровадження нової релігії старе свято поступово зайняло своє місце перед Великим постом.

Крім того припускають, що на перебіг Масниці частково наклали свій відбиток традиції святкування свята на честь бога Велеса – покровителя свійської худоби. Його «повноваження» перейняв на себе християнський святий Власій, пам’ять якого відзначається 11 (24) лютого. (До речі, сталась ця «підміна» виключно через співзвучність імен).

А головним продуктом рогатої худоби (окрім м’яса звісно) є що? Правильно – молоко! З усіма його похідними: маслом, сиром і т. д.

Ось так в одній точці зійшлись всі необхідні для Масниці умови – бажання свята, привід і смачна їжа!

«Маслєніца» vs Колодій

Однак не зважаючи на спільне коріння, свято Масниці має суттєві територіальні відмінності.

Ф. В. Сичков «Пляска», 1911 рік Ф. В. Сичков «Пляска», 1911 рік

Так головним атрибутом російського свята здавна було опудало Масляниці, яке наприкінці святкового тижня обов’язково треба спалити. А центральним лейтмотивом усього дійства виступали проводи зими з перевдяганнями, танцями та кулачними боями. Значно менше смислового навантаження у загальному перебігу свята несли загравання хлопців з дівчатами та спонукання молоді до шлюбу.

Натомість в українській традиції «батл» «Зима vs Весна» не був родзинкою свята, у той час, як головною обрядовою забавою були «колодки». Цей обряд передбачав на Масницю дівчатам і неодруженим хлопцям прив'язувати до ноги дерев'яну колоду на знак засудження або покарання за те, що вони не одружилися в належний час. Від цього звичаю навіть походить альтернативна назва свята – «Колодій» – яка має поширення виключно на теренах України.

Масляна

Сучасні «спеціалісти» зі слов’янської міфології пов’язують цю назву з іменем язичницького бога Колодія, що начебто є древнім символом родючості, шлюбу та любові чоловіка до жінки. Однак при ближчому ознайомленні стає зрозумілим, що з’явився древній бог на сторінках книжок зовсім нещодавно, і то переважно стараннями письменників, а не науковців.

Варто зауважити, що одними обрядами відмінність Масляниці і Колодія не обмежується…

З’їв млинець – зрадив Україну?

Останнім часом в інтернеті незрідка можна почути заклики від патріотично налаштованих українців відмовитись на Масницю від російських «блінов» на користь українських вареників. Мовляв, «бліни» – суперечать нашій кулінарній традиції, тоді як вареники – зовсім інша справа!

Стіл з варениками

Що тут скажеш? Дійсно, спираючись на історичні джерела, можемо констатувати, що на загал в раціоні українця на Масницю переважали вареники та сирники. Проте впевнений, що обирати собі страву до святкового столу варто лише з огляду на свій смак, і аж ніяк не долучати сюди питання патріотизму.

Млинці

Крім того, зовсім не обов’язково їсти «бліни», їжте ліпше млинці, а ще краще – налисники! І нехай пребуде з Вами Сила!

Наші традиції

Будь-які, на перший погляд навіть тотожні, процеси можуть по-різному відбуватися у різних місцях. І щоб не зловживати узагальненнями, пропонуємо з’ясувати, а як же свято Масниці проходило на Куп’янщині?

Для цього звернімося до праці видатного куп’янського етнографа Петра Іванова «Життя і повір’я селян Куп’янського повіту» виданої у 1907 році. Наступна розповідь ґрунтується саме на цих дослідженнях.

Неділя напередодні Сирного тижня – це останній день перед Великим постом, коли можна їсти м’ясо. Цього дня майже кожна селянська родина готувала холодець зі свинячих ніжок. Саме через це, недільне застілля мало назву «ніжкові заговини». Після обіду у себе вдома селяни ходили на гостину до родичів «допомагати» їм доїсти м’ясні страви, адже завтра все – зась! Не можна – Сиропуст.

В понеділок на Масниці (а саме така назва була поширена на Куп’янщині) заміжні жінки ходили по домівках, де мешкають дорослі парубки й дівчата, та прив’язували їм до ноги колодку – маленький дубовий чурбачок або поліно, як покарання за те, що вони не поквапились протягом минулого м’ясоїда взяти шлюб. Щоб позбутися колодки молодь (або їхні батьки, що не потурбувались про сімейне щастя своїх дітей) обов’язково мали сплатити викуп.

(Як не дивно, ця традиція мала місце у Куп’янську ще якихось 40-50 років тому. Про випадок в’язання колодки своєму колезі по роботі (у 1970-х роках) розповідав мій дід).

Про гастрономічні вподобання куп’янчан та інші «ізлішества усілякі нехороші» можемо дізнатись із наступного уривка:

«Впродовж усієї Масниці щоденно варять вареники та печуть млинці й сирники, а борщу майже ніде й не варять; якщо є риба, то її смажать на олії […]

Можна без перебільшення сказати, що всі дні Масниці присвячені винищенню млинців, вареників та горілки:

«Масляна! Масляна! Яка ти мала, –
як би тебе сім неділь, а посту одна!»

Такі вигуки подекуди можна почути від чоловіків напідпитку протягом свята».

Неділя напередодні Великого посту проводилася селянами повагом, більш спокійно ніж попередні дні. Ввечері на «постові заговини» українці ходили до рідних та знайомих «прощатися», тобто просити пробачення. Увійшовши до хати, вклонялися кожному зі словами: «прости мені». На що лунала відповідь: «Бог простить!» Так повторювалося тричі. З цією ж метою відвідували померлих родичів на кладовищі.

Цей день отримав назву «прощена неділя». За нею починався Великий піст.

Хочу окремо наголосити, що у Петра Іванова відсутні будь-які згадки про опудало Масляниці, а тим більше про її спалення. Це наштовхує на думку, що все ж таки цей звичай не є корінним для нашого краю, а є пізнішим запозиченням з Росії.

А. М. Васнецов «Спалювання опудала Масляниці на Початку ХХ ст.» А. М. Васнецов «Спалювання опудала Масляниці на Початку ХХ ст.»

Масниця – жіноче свято!

Особлива роль протягом всієї Масниці відводилася жінкам. Цей тиждень навіть отримав народну назву – Бабський тиждень. Протягом нього чоловікам належало слухатися жінок і покірно витримувати їхні маленькі слабкості…

За зняття «колодок» жінки отримували непоганий «гонорар», який з чистим сумлінням мали право залишити у шинку. Винагорода могла носити і не грошовий характер: стрічки, намисто, хустина тощо. Такий викуп був особливо актуальний, якщо колодку парубку пов’язала молода незаміжня дівчина.

Протягом усієї Масниці жінки не пряли та обмежували свою іншу хатню роботу (під благовидним приводом) – «щоб масла було багато, та щоб не воно гіркло».

У четвер жінки ще раз збирались дружнім колективом і йшли в шинок… Як ви думаєте навіщо? Правильна відповідь: «пестити телят»! Неочікувано, правда?

Але все не так «страшно», коли знаєш, що за цим загадковим евфемізмом ховається цілком звичайний як для шинка процес – вживання алкоголю. Але ж яка поетика! І привід поважний – «щоб корови не бодалися, а телята були повненькі та лагідні».

Підсумовуючи все сказане вище, що ми маємо?

Звільнення жінок від хатньої роботи, подарунки та увага від чоловіків, святкові вечірки у шинку… Вам нічого не нагадує?

Це ж сценарій 8-го березня!!!

Співпадіння? Не думаю! Здається Клара Цеткін з колежанками щось знали, коли виходили у березні на демонстрацію!

А якщо серйозно, враховуючи приклади, коли старі свята з часом набували зовсім нових форм, то цілком може бути, що цей жарт є жартом лише до певної міри…

«Весна, весна, весна – прийде!»

А закінчити сьогоднішню розповідь хочеться чимось весняним, грайливим, і щоб обов’язково «про любов»:

«На Масницю селянська молодь розпочинала весняні ігри та весняні пісні – «веснянки». Водінням «козла» розпочинався ряд веснянок, в котрих змальовувалися взаємовідносини двох статей, зображувалися прагнення молоді один до одного та їх майбутнє сімейне життя.

Cело

Хлопці, хлопці, до мене!
Кучерява у мене, –
Кучерява м’яточка
В огороді у мене.

…………

Хлопці, хлопці, до мене!
Солоденька у мене, –
Солоденька яблунька
У садочку у мене.

…………

Хлопці, хлопці, до мене!
Глибокая у мене, –
Глибокая криниченька
У садочку у мене!

(Веснянка записана у Куп’янську Петром Івановим)

………………………….

Зі святом Весни!

Усім дівчатам України – сонця, миру і любові!