«А ЯК ТРЕТІЙ ПРАЗНИК – СВЯТЕ ВОДОХРЕЩА!»

січень 19, 2018

Зимові свята добігають свого кінця. Сьогодні до нас завітало «святе Водохреща». В останні роки серед куп’янчан це свято набуває все більшої популярності, тож пропоную ближче познайомитися з різноманітними аспектами його святкування.

«Богоявлення»

Релігійна складова цього свята полягає у хрещенні Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордані. Коли Христос вийшов на берег, з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Саме звідси походить ще одна назва свята – Богоявлення – подія у якій Христос об'являє себе людям як Спаситель. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Богоявлення

«Голодна кутя»

Саме святом Хрещення Господнього завершувалися Різдвяні святки, що тривали з 24 грудня до 6 січня за старим стилем. Весь цей період ходили з колядками і щедрівками, вітали один одного з Різдвом Христовим та Новим роком, зичили добробуту та гарних врожаїв у новому році. Обов’язково на кожен святвечір готувалася кутя: на Різдво іі називали «багата кутя», на Новий рік – «щедра», а напередодні Водохреща – «голодна». Таку назву хрещенська кутя отримала через те, що в цей день селяни нічого не їли до освячення води, що бувало лише надвечір. Пост був до того суворий, що нічого не їли навіть діти, а деякі селянки не годували навіть немовлят!

український традиційний святковий стіл

Далі пропоную розповідь мешканця Куп’янщини, що її записав понад сто років тому наш земляк Петро Іванов:

«У нас, як святять воду, то всі біжать з глечиками та відрами брати води свяченої. А після водосвяття несуть ту воду до дому і наливають у кропило святої води, роблять з васильків віхоть і тим віхтем кроплять по всьому дому. А тоді отець сімейний іде скрізь по двору, та як де махне віхтем на двері, то й хрестик напише крейдою, а хлопчик або дівчинка носить слідом пиріг на тарілці та й кусає його потрошку, поки скрізь не обійдуть та не покроплять усі постройки, а також худобу усякого роду. Після того вся сім’я починає обідати, а обід діється довго, бо багато різних страв наварюють. А як обідають, то одну ложку лишню кладуть на стіл і кличуть мороза обідати, щоб він тією ложкою їв. А як кличуть, то кажуть у вікно: «Морозе, морозе! Іди до нас обідати, та не морозь нашої пшениці і всякої пашниці!»

«Хрещенські морози»

У народній свідомості закарбувалося стале словосполучення «хрещенські морози», як щось неймовірно люте та страшне. Ми, люди ХХІ сторіччя, вже з певним скепсисом ставимося до цього «страшного» морозу. В епоху глобального потепління ми вже звикли до новорічних дощів та різдвяних потеплінь, а снігу зазвичай чекаємо ледь не до середини зими. При цьому полюбляємо примовляти: «Ну хіба це зима? Ось раніше були зими! Сніг не танув і лежав до самої весни! А морози бували до 40 С!»

блакитна сніжинка

Та чи так вже все однозначно і безапеляційно? Чи дійсно раніше узимку не бувало сльоти й калюж? Можливо й справді ніхто не бачив січневого дощу? А снігу випадало ледь не до даху хати?

Виявляється все можна перевірити… Слід визнати, що навряд чи комусь пощастить натрапити на синоптичну статистику за ХІХ ст. саме по місту Куп’янську, але ось по Харкову будь ласка! Дуже до речі мені нещодавно трапилася на очі стаття Ю. Морозова «Про клімат міста Харкова» опублікована у 1888 році. Ґрунтується вона на метеорологічних даних обсерваторії Харківського університету, яка розпочала свою роботу у 1869 році. З великою ймовірністю дані з цієї статті можна застосувати і до нашого міста Куп’янськ.

Дані в таблиці представлені за місяць січень у градусах Цельсія, °С.
Рік Середня температура Найбільша температура Найменша температура Амплітуда температур
1870-3,51,6-18,219,8
1871-10,03,2-22,025,2
1872-4,97,1-18,325,4
1873-2,07,0-14,121,1
1874-4,33,6-18,522,1
1875-5,36,2-22,528,7
1876-11,32,8-24,327,1
1877-7,83,6-22,526,1
1878-9,73,5-25,328,8
1879-7,74,4-20,324,7
1880-12,3-2,9-28,125,2
1881-10,11,6-24,626,2
1882-2,32,1-11,313,4
1883-12,7-1,0-27,926,9
1884-5,93,9-21,325,2
1885-8,12,7-19,422,1
1886-3,76,0-23,229,2
1887-4,54,6-20,725,3
Середн.-7,03,3-21,224,5

Ясна річ наведені історично-синоптичні дані треба порівняти із сучасністю. Тому вашій увазі аналогічна таблиця для початку ХХІ століття, 130 років по тому.

Рік Середня температура Найбільша температура Найменша температура Амплітуда температур
2001-0,89,2-14,323,5
2002-4,75,2-23,328,5
2003-5,03,0-20,623,6
2004-2,55,5-10,616,1
2005-0,77,8-11,419,2
2006-9,81,8-28,330,1
20070,68,8-14,823,6
2008-6,44,6-19,924,5
2009-4,82,7-24,727,4
2010-9,71,9-26,027,9
2011-7,0-0,1-19,819,7
2012-4,76,6-19,826,4
2013-3,32,8-14,417,2
2014-6,86,4-26,032,4
2015-3,05,2-23,428,6
2016-7,24,9-24,329,2
2017-5,81,5-22,223,7
Середн.-4,84,6-20,224,8

Пропоную порівняти наведені дані.

Неозброєним оком видно, що середньомісячна температура підвищилась. Але все ж таки старовинна мінімальна середня температура -12,7 °С і сучасна -9,8 °С не так вже й далеко стоять одна від одної.

А як вам максимальна температура у січні 1872 року +7,1°С? Не набагато прохолодніше за сучасний максимум, що дорівнює +9,2°С. Тож виходить і наші прапрабабці могли потрапити під дощ у січні! Отакої…

Ну, а порівнюючи мінімальні температури, бачимо, що різниця взагалі не є суттєвою. Ба більше – першість у абсолютному мінімумі із наведених років посів наш з вами сучасник – 2006 рік, його рекорд становить -28,3°С.

Отже наш поверхневий аналіз дозволяє зробити висновок, що зими зараз безумовно тепліші (воно й на краще!), але не настільки, як могло здаватися. Бували й раніше весняні відлиги у січні, бувають і зараз морози під -30 °С. Рік на рік не приходиться.

«Похід на Йордан»

Хрещення Ісуса Христа у річці Йордані заклало основу християнських обрядів на свято Богоявлення, центральне місце серед яких зайняли обряди, пов’язані з водою. Вважається, що у цей час, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Окрім цього відбувалося освячення водойм, і славнозвісне купання в ополонці. Саме це дійство й отримало назву «похід на Йордан».

В очікуванні хресного ходу на Богоявлення, 1898р «В очікуванні хресного ходу на Богоявлення», 1898р.

Зараз видом «хрещенських моржів» вже нікого не здивуєш, а чи так само залюбки наші предки куп’янчани пірнали в ополонку? Спробуємо знайти відповідь у Петра Іванова:

«Там де є річка, роблять на Водохреща хрести з льоду, а також вирубають у льоду на річці до половини його товщини великий хрест з трьома отворами до води. А щоб вода через ці отвори не виходила на лід, їх затикають кілочками. Розчищене місце навколо вирубаного у кризі хреста прикрашають льодяними хрестами, ялинками, а іноді навіть будують із криги цілу споруду у вигляді часові. Перед тим, як священик занурить у воду хрест, згадані вище кілочки виймаються, і вода миттєво заповнює вирубане у льоду заглиблення у формі хреста».

article7_5 picture

Виходячи з наведеного уривку, маємо розуміти, що відкритої ополонки на річці не було, тож і пірнати, власне, було нікуди. Можемо припустити, що так було не всюди та й не завжди, але, менше з тим, Петро Іванов, який досить ретельно подає різноманітні подробиці, жодної згадки не залишив про купання у річці на Хрещення. Тож для однозначних висновків не маємо достатньо матеріалу, але можемо з великою вірогідністю сказати, що саме купання у річці на Водосвяття не мало у Куп’янську великого поширення. Напевно нашим землякам у ХІХ ст. й без того вистачало екстриму. Хоча особисто я переконаний, що відчайдухи, готові пірнути у крижану воду, знаходилися завжди.

«Купатися, чи не купатися?»

На це питання од класика сучасної української літератури Леся Подерев’янського, кожен має відповісти для себе сам. Не має порадників у цій справі, потрібна лише підтримка друзів і гарний святковий настрій. Особисто я для себе уже давно знайшов відповідь.

Олександр Осадчий на Водохреща

Тож мерщій на Оскіл! І, як кажуть на Західній Україні, – «міцного усім здоровля!» Зі святом Водохреща!

P. S. На цьому Святки закінчуються. Кутю макогоном виганяють з дому примовляючи «геть, кутя, з покутя, а ти, узвар, іди на базар», і потроху починають повертатися до повсякденного життя.

Збереглося таке свідчення: «Наступного дня після Водохреща, знайомі жінки збиралися разом і рушали у шинок пити горілку. Співали різних пісень, викрикуючи при цьому: «такі приткі, що починки превеликі», вказуючи тим, що настав час знову братися за пряжу».

Треба переказати про цей звичай своїй дружині – буде для неї цілком законна нагода влаштувати з кумою «дівич-вечір»!